Обладнання: 1) модель вібратора; 2) штатив з лапкою; 3) високий ящик з піском; 4) джерело струму, яке потрібне для двигуна вібратора; 5) рубильник.

Вібраційний метод забивання в грунт шпунтів, труб і паль широко застосовується на всіх гідротехнічних будовах. Розробила його група радянських наукових працівників і інженерів на чолі з проф. Д. Д. Барканом. За цей винахід вони були удостоєні Державної премії.

Принцип цього методу можна продемонструвати за допомогою моделі вібратора, яку виготовляють так.

На дерев'яній підставці, у центрі якої встановлений залізний стержень з загостреним кінцем, закріплюють електродвигун. На валі двигуна замість шківа закріплюють ексцентрик, що має вигляд масивної металевої пластинки.

Під час демонстрування досліду загострений кінець стержня встромляють у пісок і лапкою штатива підтримують стержень у вертикальному положенні. При ввімкненні струму стержень швидко заглиблюється в пісок.

Таку установку виготовив І демонстрував учитель О. Г. Брахман (м. Одеса). Він використав двигун з арматури літака, а ексцентрик зробив з металевої пластинки грушовидної форми завтовшки 6 мм і завдовжки 40 мм; довжина залізного стержня — 500 мм, діаметр — 6 мм; струм — від акумулятора на 6 в.

Можна використати двигун для швейної машини. При застосуванні більш або менш важкого і потужного двигуна треба виготовити товстий дерев'яний стержень, щоб він не вгрузав у пісок під дією ваги двигуна.

Заглиблення стержня за допомогою вібрацій пояснюється текучістю грунту в стані вібрації. Під впливом вібрації грунт набуває властивостей в'язкого середовища. Його частинки уподібнюються частинкам рідини, си-. ли внутрішнього тертя між ними зменшуються, частинки набувають значної рухливості, міцність грунту зменшується і стержень заглиблюється в грунт під дією своєї' ваги.