Обладнання: 1) скляний бутель місткістю 2—3 л з пробкою і трубкою; 2) клаптик паперу; 3) сірники; 4) вода.

За кілька хвилин до виконання досліду в скляний бутель місткістю 2—3 л пускають кілька крапель води і трохи диму від тліючого паперу, частинки якого, будучи центрами конденсації пари, сприяють утворенню густого туману. Бутель щільно затикають пробкою з пропущеною крізь неї короткою широкою скляною трубкою, на яку надівають кусок гумової трубки.

Під час демонстрування досліду в бутель надувають насосом або ротом трохи повітря, щоб тиск у ньому був трохи більший від атмосферного, і затискають гумову трубку пальцями. Зосередивши увагу глядачів на бутлі, відпускають пальці і спостерігають утворення всередині бутля густого туману.

Повітря, розширяючись, здійснює роботу і значно охолоджується; процес відбувається так швидко, що теплообмін з навколишнім середовищем не встигає відбутися, внаслідок чого водяна пара в бутлі стає насиченою і утворюється туман.

Охолодження газу при швидкому розширенні його використовується в техніці при зрідженні газу; воно має велике значення в природі при утворенні хмар.

Наявність у повітрі частинок сажі (диму) або пилу, а також Іонізація його сприяють утворенню туману *. Відомо, наприклад, що після артилерійської канонади часто випадає дощ.

Впускати в бутель воду і дим треба обов'язково, інакше дослід не вийде.

Щоб виникнення туману добре видно було здалека, на бутель напрямляють рефлектор настільної лампи.