Обладнання: 1) посудина Дьюара з рідким повітрям; 2) гумова трубка завдовжки 100—120 мм; 3) молоток; 4) ковадло; 5) 100 г ртуті; 6) пробірка; 7) дротина завдовжки 500—600 мм; 8) деко; 9) квітка з довгою стеблиною.

Посудину Дьюара або термос з рідким повітрям ставлять на столі. Беруть м'яку гумову трубку завдовжки 100—120 мм і пробують розбити її молотком. Це не вдається. Тоді нашпилюють кінець трубки на дротинку і, тримаючи за неї, занурюють трубку в рідке повітря. Коли припиниться шипіння (стикаючись з трубкою, рідке повітря кипить), трубку виймають, кладуть на ковадло і б'ють по ній молотком: трубка розпадається на маленькі кусочки. Якщо кинути трубку на підлогу, вона розбивається, як скло.

Квітку з довгими і ніжними пелюстками (наприклад, братки) тримають за стеблину і занурюють у рідке повітря. Показують, що квітка не змінила свого кольору; після цього кидають її на стіл або на підлогу: квітка розбивається, наче скляна.

Можна показати, що ртуть при температурі рідкого повітря стає твердою і ковкою. Дослід показують так. На столі ставлять деко, а в центрі його — ковадло. У невелику пробірку до дна встромляють дротину завдовжки 300—350 мм, скручену на кінці в спіраль; другий кінець її закріплюють на шийці. Наливають у пробірку стовпчик ртуті заввишки 15—20 мм. Беруть кінець дротини в руку і обережно занурюють кінець пробірки з ртуттю в рідке повітря. Через кілька хвилин пробірку виймають, кладуть на ковадло і обережно розбивають. Показують глядачам тверду ртуть, а потім виковують з неї пластинку. Через кілька хвилин ртуть почне плавитись, а тому треба стежити, щоб краплі її залишились у деці.

Замість дротини можна вставити в пробірку з ртуттю тонкий дерев'яний стержень (наприклад, олівець) І виготовити ртутний молоток. Цим молотком можна забити в дошку невеличкий цвяшок (над деком!).

Ці досліди показують, як змінюються фізичні властивості тіл при низьких температурах. Пружна гума стає крихкою, а рідка ртуть — твердою І ковкою.

Рідке повітря — прозоре, голубуватого кольору. Неза- . баром після зрідження його питома вага менша за одиницю, а через 2—3 дні вона стає більшою одиниці. Це залежить від співвідношення в ньому складових частин — рідких азоту І кисню з питомою вагою відповідно 0,79 і 1,41. Температура кипіння рідкого повітря— 192° С, рідкого азоту — 195,8° С і кисню — 183° С. Рідке повітря використовують для охолодження середовища, при підривних роботах тощо.

Поводитись з рідким повітрям треба дуже обережно, щоб не розлити його на руки, бо воно спричинить тяжкі опіки.

Рідке повітря зберігають у чистій посудині Дьюара або в термосі. Скляну посудину Дьюара треба заздалегідь помістити в картонну або дерев'яну коробку, заповнену ватою. Термос ставлять так, щоб він не перекинувся. Посудину з рідким повітрям ні в якому разі не можна затикати корком, бо збільшення тиску при інтенсивному випаровуванні призведе до розриву посудини; її легенько закривають шматочком вати. При розбиванні пробірки треба заплющувати очі, а ще краще — надівати запобіжні окуляри.

Треба також стежити за тим, щоб не розлити ртуть, бо довгочасне вдихання пари ртуті отруює організм людини, а тому користуватися ртуттю треба обов'язково над деком.