Обладнання: 1) два штативи з муфтами; 2) металевий стержень; 3) гирка з двома гачками; 4) котушка ниток.

Між двома штативами закріплюють металевий стержень, до якого прив'язують одну нитку з петелькою. За петельку зачіплюють верхній гачок гирки, а до її нижнього гачка прив'язують дві нитки. Де буде розрив: над гиркою чи під нею, якщо потягнути за нижні нитки вниз?

За бажанням можна розірвати верхню або нижню нитку. Щоб розірвати дві нижні нитки, треба накрутити їх на палець, послабити натяг і, піднявши руку трохи вгору, різко сіпнути вертикально вниз.

Можна повторити дослід, підвісивши гирку до стержня на двох нитках і прив'язавши до її нижнього гачка одну нитку. Якщо накрутити її на палець і тягти вертикально вниз повільно, поступово збільшуючи зусилля, то розірвуться верхні нитки.

За законом інерції кожне тіло зберігає стан спокою або прямолінійного рівномірного руху, якщо на нього не діють Інші тіла. Дослід показує, що на зміну стану тіла витрачається деякий час. М'язи руки передають натяг нижній нитці, від неї гирці, гирка починає рухатись І передає натяг верхній нитці, яка обривається: Якщо різко потягнути за нижню нитку з силою, що перевищує її міцність, то натяг не встигне передатись гирці, а від неї верхній нитці, через що розривається нижня нитка.

Замість гирки можна взяти металеву кулю з двома гачками або дерев'яний чи металевий брусок вагою близько 1 кГ. Щоб цей тягар не вдарив при падінні по руці або по столу, його прив'язують до стержня штатива на міцному шнурі (верхня нитка повинна бути коротшою за цей шнур).