Обладнання: 1) кристалізатор діаметром 300 мм або яка-небудь миска; 2) диск алюмінієвий з відростком; 3) підйомний столик; 4) вазелін; 5) вода; 6) важки (або кусочки заліза).

Звичайно показують, що змащена жирними пальцями велика швацька голка, обережно покладена на поверхню води, плаває на ній. Але голка дуже мала і здалека її не видно. Крім того, голку важко покласти на воду так, щоб вона не проколола водяної плівки. Звичайно рекомендують голку класти на воду на кусочку промокального паперу, який намокає і тоне.

Набагато краще показати плавання алюмінієвого диска діаметром 150—250 мм. Щоб зручніше було при дослідах класти диск плазом на поверхню води, при його вирізуванні треба залишити досить широкий відросток біля краю диска і загнути його вгору під прямим кутом (або підвісити диск на трьох нитках).

Установивши на підйомному столику кристалізатор або яку-небудь миску з водою, диск змащують по нижній поверхні і по краях вазеліном і кладуть його на поверхню води. Диск плаває. Після цього диск рівномірно навантажують гирками або кусочками заліза (залежно від його діаметра) і спостерігають, що поверхня води навколо диска прогинається, але диск не тоне.

Нарешті, натиснувши пальцем на край диска, плівку води проривають і показують, що диск при цьому тоне.

Плавання тіла в цьому випадку відбувається не за законом Архімеда, бо вага тіла більша за вагу витісненої рідини. Тіло підтримує на воді пружна поверхнева плівка рідини.

Змащення тіла сприяє плаванню, бо вода не змочує його і поверхнева плівка води не руйнується.

У водоплавної птиці, наприклад, особливо розвинута куприкова залоза, що виділяє жир, яким птиця змащує себе, видавлюючи його на кінчик дзьоба.