Обладнання: 1) корок; 2) дві виделки; 3) міцна нитка або дротинка; 4) стіл; 5) два стільці; 6) сірники; 7) картоплина; 8) пір'я.

Один стілець кладуть на стіл, а другий на підлогу і протягують між ними міцну котушкову нитку або дротину під кутом нахилу 14—17°. На нитку ставлять танцюриста і він до кінця нитки їде на одній нозі.

Танцюрист перебуває в стані стійкої рівноваги, центр його ваги нижчий за точку опори, І він не падає.

Це явище використовують акробати, які танцюють на канаті. Явище стійкої рівноваги враховують при будуванні автомашин, тролейбусів, пароплавів та Інших видів транспорту. Машини в пароплавах установлюють у самому низу, що веде до зниження положення центра ваги і до збільшення остійності пароплава. Для цього ж підставки шахових фігурок, настільних ламп тощо роблять важкими.

Виготовляють танцюриста з корка, сірників І двох виделок. У корок по осі встромляють сірник до половини його довжини, який буде опорою при переміщенні танцюриста по нитці. Поруч встромляють другий сірник і згинають його подібно до піднятої ноги.

По боках корка встромляють під рівними кутами дві виделки однакової ваги.

З сірників можна зробити руки, шию, з картоплини — голову, з кількох пір'їн — волосся.

Для невеликих відстаней між стільцями (800— 1000 мм) беруть котушкову нитку № 10, а для більших — дротину.