ВОДЯНИЙ ТАРАН

Обладнання: 1) скляна трубка діаметром 12—15 мм, завдовжки 150 см; 2) пляшка з відрізаним дном і пробкою, крізь яку проходить зігнута скляна трубка; 3) штатив з муфтою і лапкою; 4) три кусочки гумової трубки для сполучення приладів; 5) трійник скляний; 6) скляна трубка з відтягнутим кінцем; 7) деко; 8) хімічний стакан; 9) відро з водою.

Установку для досліду складають, як показано на малюнку. Під час досліду відкритий кінець трійника тримають між великим і середнім пальцями руки, а вказівним пальцем закривають його отвір. Пляшку з відрізаним дном заповнюють водою. Спостерігають маленький фонтанчик, що витікає з відтягнутого кінця трубки внаслідок гідростатичного тиску води. Після цього ритмічно, щосекунди відкривають і закривають отвір трійника: фонтан починає бити в такт на велику висоту. У момент раптової зупинки різко зростає тиск потоку води (відбувається так званий гідродинамічний удар), внаслідок чого вода б'є високим фонтаном.

Цей малоефективний, але дешевий засіб підняття води ще подекуди застосовують у практиці.

Щоб уникнути шкідливих наслідків гідродинамічного удару, всі водопровідні крани роблять гвинтовими, щоб потік води зупинявся поступово.

Замість трубки з відтягнутим кінцем можна взяти піпетку. Пляшку з відрізаним дном можна замінити великою лійкою. Воду в пляшку треба весь час доливати.