ДИСК, ЩО КОТИТЬСЯ ВГОРУ

Обладнання: 1) диск, що котиться вгору; 2) похила дощечка.

На стіл кладуть похилу дощечку, а на середину її ставлять диск так, щоб глядачі не бачили прикріпленого до диска кусочка свинцю. Диск тримають рукою так, щоб кусочок свинцю був угорі І ближче до того боку, куди повинен рухатись диск. Глядачів запитують, у який бік покотиться диск.

Після звичайної відповіді, що він покотиться вниз, випускають диск з руки: він котиться вгору по похилій дощечці.

Після цього диск ставлять на середину дощечки свинцем униз і знову запитують, куди він покотиться. Відповіді можуть бути різні, але виявляється, що диск залишається в рівновазі на похилій площині.

При поясненні досліду повертають диск свинцем до глядачів, ставлять його на дощечку в першому, а потім у другому положенні, пояснюють його будову (наявність свинцю, який змінює центр ваги диска) і показують, що коли б у першому випадку диск покотився вниз, а в другому — в будь-який бік, то центр ваги його піднімався б, що неможливо. Тіло завжди займає таке положення, при якому центр його ваги займає найнижче з усіх можливих положень.

Діаметр диска — 200 мм, товщина — 50 мм. Бічні його сторони роблять з товстого картону (або з фанери), а обід — з цупкого паперу. Для цього вирізують смужку паперу завширшки 70 мм, загинають її боки (по 10 мм) і ножицями вирізують на них зубчики, які наклеюють на бічні сторони диска.

До однієї з цих сторін диска прикріплюють кусочок свинцю діаметром 50 мм і товщиною 5 мм.

Диск фарбують білою, а свинець чорною масляною фарбою.

Похила дощечка має розміри 450 X 80 X 10 мм; висота її — 25 мм.