Обладнання: 1) скляна паличка або трубка діаметром 8— 10 мм, завдовжки 200 мм; 2) два картонних кружки діаметром 65 мм; 3) кільце, вирізане з гумової трубки; 4) штатив лабораторний з лапкою.

Скляну паличку {або скляну трубку, заткнуту на кінці кусочком корка) затискують у лапці штатива. На її кінець насаджують тонкий картонний кружок з коротким паперовим напрямним патрубком.

Дмуть на кружок: він пересувається в напрямі повітряного потоку.

Після цього на паличку недалеко від її кінця натягують кільце, вирізане з гумової трубки, а на кінець палички насаджують другий кружок. Відстань між кружками повинна бути 50—60 мм. Дмуть на лівий, нерухомий кружок: правий кружок пересувається назустріч повітряному потокові і притискається до нерухомого.

Нерухомий кружок, що знаходиться на шляху повітряного потоку, є тілом погано обтічної форми, а тому він чинить потокові великий опір. Напрям І характер руху повітряного потоку різко змінюється, позаду кружка утворюються завихрення; тиск на передній стороні цього кружка збільшується, а на задній — значно зменшується, внаслідок чого правий кружок переміщується в бік зменшеного тиску.

Можна показати інший варіант цього досліду. На двох нитках підвішують до штатива кусочок тонкого картону квадратної форми. На відстані 15—20 мм від нього тримають скляну лійку і дмуть крізь неї на картон: він притягується до лійки І тягнеться за нею, якщо одночасно дути у лійку і віддаляти її.

На кінчик лійки (якщо він косий) радимо надіти рівно відрізаний кусочок гумової трубки. Для створення струменя повітря можна використати надуту футбольну камеру.