Обладнання: 1) колба круглодонна місткістю 250—300 см₃ з гумового пробкою; 2) спиртівка; 3) штатив лабораторний з кільцем І лапкою; 4) великий кристалізатор, деко або таз; 5) рушник; 6) холодна вода; 7) сірники.

Круглодонну колбу закріплюють на штативі і на 1/3 наливають у неї підігрітої до кипіння води. У колбі цю воду кип'ятять 2—3 хв на спиртівці, щоб пара витіснила з колби все повітря. Потім колбу щільно затикають гумовою пробкою, щоб у колбу не зайшло повітря, і одночасно гасять спиртівку, щоб пара не витіснила пробки або не розірвала колбу. Виймають колбу з лапки, перевертають догори дном і вставляють її в кільце штатива; під колбою встановлюють великий кристалізатор, деко або таз.

Зосередивши увагу глядачів на колбі, обливають її холодною водою і спостерігають, як вода в колбі починає бурхливо кипіти.

Щоб переконати глядачів, що вода кипить при температурі, значно нижчій від 100°, дають колбу їм у руки; продовжуючи обливати колбу холодною водою, знову спостерігають кипіння, яке триває до вирівнювання температур киплячої і холодної води.

Якщо на колбу покласти кусок льоду, то вода продовжуватиме кипіти.

Причиною кипіння води в колбі є зниження тиску над нею в міру конденсації пари в колбі при обливанні її холодною водою.

В кінці досліду, коли вода перестає кипіти, у колбі чути потріскування; іноді колба починає злегка дрижати; це стукає вода, ударяючись об стінки колби в безповітряному просторі.

При вийманні пробки з колби (для цього треба прикласти деяке зусилля) слід звернути увагу глядачів на звук, який створює повітря, вриваючись у колбу; це підтверджує наявність у колбі безповітряного простору

Гумову пробку треба підібрати таку, щоб вона не дуже заглиблювалась у шийку колби, бо її важко буде вийняти (треба буде або нагріти воду майже до кипіння, або між пробкою і шийкою просунути голку).

Корок для досліду непридатний.