Обладнання: 1) саморобна модель газового індикатора; 2) апарат Кіппа з воднем; 3) хімічний стакан широкий; 4) деко; 5) електричний дзвоник; 6) батарея акумуляторів; 7) з'єднувальні проводи.

Модель газового індикатора виготовляють так. Розчиняють гіпс водою до консистенції рідкої сметани І виливають розчин на чайне блюдце, щоб утворився шар завтовшки 4—5 мм. З застиглого гіпсу вирізують круглу пластинку, вставляють її в скляну лійку середнього, розміру і заклеюють сургучем або менделєєвською замазкою. Кусочком гумової трубки лійку сполучають із скляною трубкою завдовжки 8 см і укріплюють цю систему на дерев'яній підставці, У гумову трубку наливають стільки ртуті (60—70 г), щоб рівень її було видно в обох колінах. В скляну трубку вставляють дві стальні дротинки так, щоб кінець однієї з них був занурений у ртуть, а кінець другої на кілька міліметрів не доходив до її поверхні, і щоб дротинки не доторкалися одна до одної.

Під час досліду дротинки сполучають з електричним дзвоником і батареєю акумуляторів, а лійку з пористою перегородкою накривають хімічним стаканом. Під стакан підводять кінець трубки від приладу з воднем (апарата Кіппа або саморобного приладу). Коли стакан наповниться воднем, дзвоник починає дзвонити, бо внаслідок дифузії газів крізь пористу перегородку всередині лійки тиск збільшується, стовпчик ртуті переміщується і замикає контакт. Якщо зняти стакан, дзвоник перестає дзвонити. Дослід повторюють кілька разів. Замість водню для цього досліду можна використати світильний газ.

Всі роботи і досліди з ртуттю треба обов'язково виконувати над деком.

Дослід демонструє один з принципів будови газового індикатора для виявлення рудникового газу.