РТУТНЕ «СЕРЦЕ»

Обладнання: 1) 10 г ртуті; 2) акумуляторний розчин сірчаної кислоти; 3) двохромокислий калій; 4) годинникове скло; 5) залізна дротинка діаметром 1 мм; 6) корок або гумова пробка; 7) підйомний столик; 8) проекційний ліхтар з насадкою для горизонтальної проекції.

У годинникове скло наливають чистої ртуті стільки, щоб діаметр ртутної кульки дорівнював приблизно 15 мм. Потім покривають кульку акумуляторним розчином сірчаної кислоти з домішкою двохромокислого калію.

Скло ставлять на лінзу насадки для горизонтальної проекції у проекційному ліхтарі, а поряд, на підйомний столик, кладуть пробку з дротинкою і регулюють положення пробки так, щоб пістря дротинки торкалося ртутної кульки біля скла. Кулька при цьому починає скорочуватись і розширюватись, її пульсація нагадує ритмічну роботу серця. Ртутну кульку проектують на екран.

У розчині електроліту ртуті, набуває електричного заряду, поверхневий натяг її зменшується і вона під дією своєї ваги сплющується. При дотиканні до неї залізної дротинки ртуть, залізо і розчин утворюють гальванічне коло; електричний струм, що протікає в цьому колі, розряджає краплю. Поверхневий натяг ртуті при цьому збільшується, крапля скорочується, контакт з дротинкою порушується І процес повторюється.

Ртуть для досліду беруть чисту; якщо такої немає, то очищають її самі. Для цього виливають ртуть у міцну пляшку з слабким (10%) розчином азотної кислоти і добре збовтують. Потім обережно зливають розчин, а ртуть таким самим способом промивають ще декілька разів чистою водою. Після промивання ртуть виливають у невеликий кристалізатор і висушують, дотикаючись до неї чистим промокальним папером. Усе це роблять над деком.

У невеликій кількості (25—30 см³) акумуляторного розчину сірчаної кислоти (d = 1,2 г/см³ ) розчиняють кристалик (0,1 г) двохромокислого калію, щоб розчин набув блідо-жовтого кольору. Цей розчин і використовують для досліду.

Залізна дротинка — це канцелярська скріпка діаметром 1 мм, в якої один кінець загострений, а другий встромлений у корок або гумову пробку діаметром 40— 50 мм. Дротину згинають так, щоб гострий кінець її торкався краплі ртуті знизу. Замість дротини з пробкою можна взяти голку і покласти її на дно скла, але це гірше, бо незакріплена голка може швидко змінити своє положення, і пульсація ртуті припиниться.

Із закріпленою дротиною дослід може тривати 5— 10 хв і більше. Для більшої стійкості годинникове скло найкраще покласти в чашку Петрі *.